Тональна аудіометрія

Мета проведення тональної порогової аудіометрії – визначення порогів слухового сприймання (рівнів найменшої інтенсивності звуку, які ще сприймаються) людини. Це суб’єктивне дослідження, оскільки грунтується на слухових відчуттях випробуваного.

Для діагностичних цілей найчастіше досліджують стан слуху по повітряній провідності. У клінічних цілях прийнято також проводити дослідження стану слуху по кістковій провідності, а також визначати не тільки пороги слухового сприймання, але також і пороги дискомфорту.

    Для успішного проведення тесту необхідні певні умови: в ідеалі це спеціальне звукоізольоване приміщення. Іншим способом створення відповідних умов є використання звукозаглушених камер та спеціальних амбушурів. Якщо дослідження проводиться в невідповідних умовах, необхідно пам’ятати, що на результати аудіометрії може впливати навколишній шум, при цьому пороги чутливості можуть підвищитися, що може призвести до спотворення результату дослідження.

Проведення тональної порогової аудіометрії здійснюється за допомогою аудіометрів, які у різних виробників – різні, але всі вони мають деякі загальні параметри:
– Набір частот від 125 Гц до 8 кГц (верхня межа частот може коливатися від 6 до 16 кГц);
– Діапазон інтенсивностей (гучностей) звуку – від 0 (-10) дБ до 100 (120) дБ;
– Стимуляція – чистим тональним сигналом або вузькосмуговим шумом.

    Для виконання дослідження тональної аудіометрії аудіометр повинен бути оснащений спеціальними каліброваними навушниками. Для виконання дослідження слуху по кістковій провідності необхідно мати кістковий вібратор. Крім того часто аудіометри оснащують кнопкою відповіді пацієнта.

Для дослідження слуху по повітряній провідності використовують повітряні телефони (навушники, які накладаються на вуха), по кісткової провідності – кістковий вібратор (який зазвичай встановлюється на соскоподібний відросток або на лоба). При необхідності використання маскування для виключення “переслуховування” подають сигнал на протилежне вухо за допомогою повітряних телефонів.

Дослідження слуху починають з вуха, яке чує краще. Якщо не можна визначити, яке вухо чує краще, звичайно дослідження починають з правого вуха (у лівши – з лівого). Чистий тон однієї частоти подабть через повітряні телефони або кістковий вібратор. Зазвичай починають з частоти 1 кГц, потім шукають пороги послідовно на більш високих частотах. Після цього перевіряють ще раз значення порогу на частоті 1 кГц і потім досліджують слух на більш низьких чатотах. Дослідження на кожній частоті починають з рівня інтенсивності, який буде напевно почутий. Потім рівень знижують з кроком в 10 дБ до зникнення сприймання, потім підвищують з кроком в 5 дБ до виникнення слухового відчуття. Порогове значення наносять на бланк аудіограми.

Якщо втрата слуху – симетрична, то отримані значення порогів відповідають дійсності. Але завжди потрібно пам’ятати про можливість “переслуховування” – слуховому сприйманні сигналів, що подаються на тестоване вухо, протилежним вухом. Воно виникає при різниці рівнів по повітряній провідності – 40-60 дБ, по кісткової провідності – 0-15 дБ (залежно від частоти). Тому, коли є небезпека виникнення “переслуховування” – використовують маскування – подачу на інше вухо сигналу відповідного рівня (щоб виключити переслуховування).

Всі результати – пороги слухового сприймання по повітряній та кісткової провідності – відображають на аудіограмі. Там же вказується, якщо якісь значення порогів отримані із застосуванням маскування. У результаті виходить крива, що відображає відхилення порогів слухового сприймання від норми для звуків різних частот, тобто графічне відображення здатності пацієнта чути тональні звуки на різних частотах і розбірливо сприймати мову.

У нормі пороги повітряного та кісткового звукопроведення збігаються і знаходяться в межах 5-10 дБ.
Якщо пороги слухового сприймання вище норми і криві порогів по повітряній та кісткової провідності збігаються – це випадок сенсоневральної приглухуватості.
Якщо пороги слухового сприйняття по повітряному і кістковому проведення не збігаються – є кістково-повітряний розрив, у втрати слуху є кондуктивна складова. Якщо пороги слухового сприйняття по кістковому проведенню при цьому в межах норми – це кондуктивна приглухуватість, якщо ні – то змішана.